14 травня 2018 український режисер Олег Сенцов, якого вже четвертий рік незаконно утримують у російських колоніях суворого режиму, оголосив безстрокове голодування.

Українець, якого незаконно звинуватили у підготовці "кримських терактів", висунув лише одну вимогу його припинення – звільнення усіх українських політв'язнів, які утримуються на території Росії.

За словами адвоката режисера Дмитра Дінзе, йдеться про 64 українців. Сенцов, якого засудили до 20 років позбавлення волі, себе до цього переліку не включав.

Раніше він не вірив, що голодування – дієва форма протесту, але врешті-решт пішов на цей крок попри проблеми зі здоров'ям. Матір українця стверджує, що він хворий на тахікардію та поліартрит.

За версією адвоката Сенцова – Дмитра Дінзе – політв'язень розраховує, що його голодування може викликати міжнародний резонанс під час проведення Чемпіонату світу з футболу, що стартує у Росії 14 червня.

Про те, як український режисер став бранцем Кремля і одним з найвідоміших українських політв'язнів у РФ, читайте в нашому матеріалі.
Олег Сенцов народився 13 липня 1976 року у Сімферополі і більшу частину свого життя провів у Криму. Він вчився на економіста, займався кіберспортом, писав оповідання і статті. Ночами українець створював сценарії і, як казав сам в одному з інтерв'ю, "до голови приходили різні картинки, які заважали жити". Тому він і вирішив почати займатися кінематографом.

Сенцов став співзасновником компанії "Край Кінема" 2008-го і зняв низку короткометражних стрічок до своєї першої, і поки єдиної роботи у повному метрі – фільму "Гамер" (2011). Він присвячений геймерам та соціальній адаптації людей із комп'ютерною залежністю.

Слави стрічка зажила після того, як її продемонстрували на престижному фестивалі авторського кіно у Роттердамі. На Одеському міжнародному кінофестивалі фільм отримав дві премії – приз Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) та спеціальний диплом журі Національного конкурсу.
Я вважаю себе активістом Майдану, і це головний вчинок, який я зробив у своєму житті
Олег Сенцов
У 2013 році Сенцов почав роботу над другим фільмом – "Носоріг" – і виграв конкурс на фінансування від Держкіно. Початок знімання режисер відклав через Євромайдан. Він приїхав до Києва і приєднався до Автомайдану від січня 2014.

Напередодні окупації Криму Сенцов повернувся додому. На півострові він займався волонтерською діяльністю і брав участь у прокураїнських мітингах. 10 травня 2014 у Сімферополі Сенцова затримали біля підїзду власного будинку, як вже згодом з'ясувалося, співробітники ФСБ. За версією російського слідства – затримання відбулося на день пізніше – 11 травня.
10 травня 2014 року
10 травня 2014 року
затриманий у Сімферополі
травень 2014
травень 2014
перевезений до Москви, СІЗО Лефортове
21 липня 2015 року
21 липня 2015 року
початок суду у Північно-Кавказькому військовому окружному суді у Ростові-на-Дону
25 серпня 2015
25 серпня 2015
оголошений вирок – 20 років позбавлення волі
лютий 2016
лютий 2016
етапований до Челябінської області
березень 2016
березень 2016
етапований до Якутська
1 червня 2016
1 червня 2016
Верховний суд Росії відмовився переглядати вирок Сенцова
вересень 2017
вересень 2017
етапований до Іркутська
вересень 2017
вересень 2017
етапований до Челябінська
13 листопада 2017
13 листопада 2017
етапований до Лабитнангі
14 травня 2018
14 травня 2018
оголосив голодування
28 травня 2018
28 травня 2018
погодився на підтримувальну терапію
14 червня 2018
14 червня 2018
місяць голодування і початок Чемпіонату світу з футболу у РФ
У справі "кримських терористів", окрім Сенцова, були затримані ще троє українців – Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній. ФСБ називала їх членами диверсійно-терористичної групи "Правого сектору", який у РФ згодом визнали екстремістською організацією.

За необґрунтованою версією російського слідства, метою діяльності затриманих кримчан було "вчинення диверсійно-терористичних актів у містах Сімферополь, Ялта і Севастополь".

Сенцова звинуватили в організації терористичного угруповання, скоєнні двох терактів, підготовці ще одного, а також у незаконному обігу зброї та вибухівки.

Ще під час розгляду справи у суді українець заявив, що не боїться вироків російського суду.
Я не боюся вже загроз, натяків. І цей термін – 20 років – мені не страшний. Тому що я знаю, що епоха правління кривавого карлика у вашій країні закінчиться раніше
Олег Сенцов
Перший "теракт", організацію якого йому закидають, – підпал дверей офісу "Русской общины Крыма", що відбувся у ніч проти 14 квітня 2014 року у Сімферополі. В результаті інциденту обгоріли лише ковані ґрати. Фігурантами справи слідчі називали Чирнія та Афанасьєва. Другим "терактом" у ФСБ назвали підпал офісу "Єдиної Росії" у ніч проти 18 квітня – у вікно будівлі кинули пляшку із запальною сумішшю.

У підпалі вікна будівлі нібито брали участь Афанасьєв та Чирній, а Кольченко стояв "на варті", чого не заперечував, хоча дії свої терактом не вважає. Сенцов до жодного з інцидентів не причетний, біля вказаних будівель не був, але попри це був названий організатором "терористичного угруповання".

Третій запланований "теракт" – підрив пам'ятника Леніну та "Вічного вогню" у Сімферополі, який нібито мав бути скоєний напередодні 9-го травня. Муляжі саморобних вибухових пристроїв для фейкового теракту виготовив Олександр Пирогов, який співпрацював з ФСБ. Фактично він допоміг російським силовикам влаштувати затримання Чирнія із "вибухівкою", яка насправді виявилася кухонною сіллю, перемішаною з алюмінієвим порошком. Пирогов, якого російське слідство вважає одним з ключових свідків у справі, із Сенцовим знайомим не був і підтвердити його участь у злочинній змові не зміг.

Обвинувачення проти Сенцова ґрунтувалося на показах ще двох фігурантів справи – Чирнія та Афанасьєва. Організацію підпалів та планування "вибухів" вони обидва поклали на Сенцова, називаючи його представником "Правого сектору". "Правий сектор" у відповідь опублікував заяву про те, що Сенцов ніколи не був і не є членом однойменних громадської організації та політичної партії.

І Афанасьєв, і Чирній пішли на угоду зі слідством. Їм присудили по 7 років. Згодом на суді Сенцова та Кольченка під час допиту Афанас'єв відмовився від своїх показів і заявив, що давав їх під примусом. Адвокат українця наголосив, що проти нього застосовувалися тортури: у будівлі ФСБ в Сімферополі його били, бризкали у протигаз рідину, що викликала блювоту, били електричним током у статеві органи.
Отже, "докази" вини Сенцова, основані лише на показах трьох свідків, які ніяк не можна вважати обґрунтованими. До того ж, незаконним є і саме перевезення Сенцова та інших кримських політв'язнів до Росії. Вони не відмовлялися від українського громадянства після окупації Росією Криму, а тому судити їх за будь-які злочини варто було б відповідно до українського законодавства.

25 серпня Північно-Кавказький окружний військовий суд Ростова-на-Дону визнав Сенцова винним у підготовці та організації терактів у Криму і засудив до 20 років в колонії суворого режиму.

Сенцов свою провину не визнав, а порушену стосовно нього справу назвав "політичною і сфальсифікованою". Олег категорично відкидає висунуті йому звинувачення і вважає, що його судять за участь в Майдані і активну позицію щодо відстоювання української державності в Криму.

На півострові у нього залишилися дружина і двоє дітей-підлітків, у одного з них аутизм. Сенцов під час останнього слова заявив, що суд окупантів не може бути справедливим за визначенням і побажав росіянам припинити боятися.

Разом з Сенцовим суд визнав винним другого фігуранта справи – Олександра Кольченка. Він засуджений до 10 років позбавлення волі. Звинувачення просило засудити Кольченка до 12 років позбавлення волі з обмеженням свободи на 1 рік і 6 місяців.
Після оголошення вироку Сенцова етапували з одної колонії суворого режиму до іншої.

В одному з листів режисер називав свої поїздки "безкоштовними вояжами з посиленою охороною, організованою Федеральною службою з виконання покарань Росії". Українського політв'язня з Ростова доправили до Якутії, а потім на Ямал через Сибір та Урал.

Захисники Сенцова, його рідні та правозахисники неодноразово втрачали зв'язок з українцем і не могли знайти колонію, в яку запроторили українця.

Врешті-решт Сенцова привезли до кінцевої точки – у колонію суворого режиму "Білий ведмідь" у Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ) за Полярним колом
Народжений у Криму Сенцов на тлі проблем зі здоров'ям – хворим з дитинства серцем та ревматизмом нижніх кінцівок – важко переживав зміну клімату за Полярним колом. Його двоюрідна сестра Наталя Каплан ще у березні писала, що у режисера кришаться зуби та випадає волосся.

14 травня 2018 року у колонії суворого режиму "Білий ведмідь" у місті Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Сенцов оголосив голодування. Текст відповідного листа опублікував адвокат режисера Дмитро Дінзе.
Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом і перебуваю в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокове голодування від 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення всіх українських політв'язнів, які перебувають на території РФ. Разом та до кінця. Слава Україні
Олег Сенцов
За півтора місяця до оголошення голодування Сенцов почав ретельно готуватися: він відмовився від продуктових передач, придбання продуктів у магазині повністю перейшов на в'язниччну їжу і поступово зменшував її кількість. Він розрахував, що витримає до проведення Чемпіонату світу з футболу, що стартує у Росії 14 червня, а якщо помре напередодні змагання чи під час нього – це спричинить значний резонанс для інших українських політв'язнів, яких утримують у Росії.
Голодування буде йти до переможного кінця: або він загине, або його вимоги почнуть виконуватися
Дмитро Дінзе
За два тижні після початку голодування – 28 травня – Сенцову почали проводити підтримувальну терапію. Щодня йому внутрішньовенно вводять літр глюкози та вітамінних сумішей, аби підтримати функціонування внутрішніх органів.

Тюремні лікарі попередили Сенцова, що після 30 дня в його організмі можуть виникнути негативні реакції, які вимагатимуть їхнього втручання та примусового годування – зондування та заливання поживної суміші через ніс.
На підтримку Сенцова виступив другий українець, засуджений у сфабрикованій справі про "кримських терористів" – Олександр Кольченко. 31 травня він також оголосив голодування з єдиною вимогою – звільнити Олега Сенцова.

Свій протест він був готовий проводити доти, доки "вистачить здоров'я". Кольченко був змушений припинити голодування вже за 8 днів – 7 червня. Політв'язень сильно втратив вагу, ослаб та почав непритомніти.

Окрім Сенцова, голодують і інші бранці Кремля: Станіслав Клих, Володимир Балух та Олександр Шумков.

Тисячі людей у понад 30 країнах світу та близько 80 містах влаштували масові акції на підтримку Олега Сенцова #SaveOlegSentsov із закликом звільнити українця.

Учасники протесту збиралися, зокрема, на Таймс-Сквер у Нью-Йорку, поблизу російського посольства у Гаазі, у Москві та на київському Майдані Незалежності.
Із закликами до російської влади звільнити Сенцова звернулися відомі громадські та творчі діячі: режисери, актори, кінокритики, журналісти та музиканти.

Зокрема, свої звернення до режисера в рамках ініціативи ТСН #FreeSentsov записали співак Святослав Вакарчук, письменник Сергій Жадан, акторка Ада Роговцева, режисери Ахтем Сеітаблаєв, Роман Балаян, Станіслав Боклан та інші.
Долучилися до акції на підтримку українського політв'язня також російські акторки Лія Ахеджакова і Світлана Каминіна та режисер Андрій Звягінцев. На камеру вони зачитали автобіографічне оповідання Сенцова "Собака".
Американський осередок міжнародного об'єднання професійних письменників, редакторів і перекладачів ПЕН-центр напередодні старту Чемпіонату світу з футболу у РФ направив листа до адміністрації російського президента Володимира Путіна та глави ФІФА Джанні Інфантіно з вимогою негайно і беззастережно звільнити Сенцова.

Під документом підписалися 58 людей, серед яких два Нобелівських лауреати з літератури – Джон Кутзее і Герта Мюллер, всесвітньо відомі письменники Маргарет Етвуд, Пол Остер і співачка Патті Сміт.

Акції на підтримку Сенцова обіцяють продовжувати, доки режисера не звільнять. Сам режисер, натомість, не збирається відмовлятися від голодування, доки його умова не буде виконана і всі українські політв'язні не опиняться на волі.
Читайте також:
Made on
Tilda