У ніч проти 1 листопада відзначається свято Самайн, яке вважалося завершенням року і початком нового циклу. Наступником Самайну є містичний Геловін, який щороку набуває популярності в Україні.

ТСН.ua до Геловіну зібрав унікальний спецпроект, героями якого є сучасні українські відьми.

Кожна з них розповіла, як і чому прийшла у магічне Ремесло, про професійні особливості, ставлення оточення, чи має вона відьомський казан і чорного кота, у яких "університетах" навчають сучасних відьом, а також чи важко бути відьмою в Україні.
Відьма – це класичний персонаж українського фольклору, жінка із надприродними здібностями. Згідно із віруваннями, відьми перетворювалися в різних тварин, наприклад, жабу, кішку, собаку тощо, могли ставати невидимими, забирати молоко у корів і навіть сало у свиней, позбавляти людей врожаю, керувати погодою, приміром, насилати град.

Вважалося, що традиційно відьми зліталися на шабаші на мітлах, кочергах чи навіть валику для прання на "Лисі гори" (в Україні місцевостей із такими назвами нараховується приблизно 50, а лише в одному Києві їх дев'ять).

Згідно з народними уявленнями, відьми є посередниками між світом реальним і потойбічним. До баб-шептух, ворожок та знахарок українці зверталися, незважаючи на панівне становище християнства, під час вагітності та пологів, аби відвернути дощ від села і щоб худоба краще розмножувалася, а земля давала щедрі плоди.

На відміну від решти Європи, в Україні боротьба із відьомством не була масовою: за "відьомство" могли спалити, що було закріплено у звичаєвому праві Війська Запорозького, також таких жінок просто топили. Щоправда, в Україні публічні страти траплялися лише під час великого лиха. Наприклад, відомий український письменник Іван Франко писав про спалення відьом у селі Нагуєвичі під час епідемії.

Після здобуття Незалежності в Україну повернулися язичницькі віяння, які сприяли заснуванню общин рідновірів та вікканських ковенів, члени яких не бояться заявляти про себе. Розкриття себе як відьми сім'ї, друзям або колегам часто називають "виходом з комірчини для мітли".
Юля Волчок, 22 роки
Київ, народилась у Запоріжжі
Адміністратор у магічному магазині і таролог
Магія: вікканка

Я зі школи цікавилася передбаченнями, а під впливом магічних фільмів і історій власноруч створила свою першу крихітну "Книгу тіней" (книжка, куди відьма записує враження про досвід, який вона отримала, – ред). А потім дізналася, що те, чим я живу, вже має свою назву – вікка.

Мене цікавить все, що пов'язано з природною білою магією: робота з кристалами і травами для зцілення та гармонізації, магія стихій у повсякденному житті і ритуали в лісі або в полі.

Але більшу частину моєї магічної реальності займає таке чарівне заняття, як карти Таро. Але це не ворожіння, не передбачення. Це – історія, що читається за допомогою карт, і допомагає проаналізувати стан своїх справ нині, щоб розібратися в тому, що було незрозумілим. Карти – це красивий спосіб спілкування зі світом, зі своїм підсвідомим.
Зараз мене переважно оточують ті, хто також практикує магію. Я маю велику кількість знайомих, з якими можу спілкуватись на цю тему, практикувати разом, святкувати саббати і есбати (язичницькі свята, – ред). Моя дівчина також вікканка, а більшість моїх друзів, якщо не практикує, то хоча б цікавиться магією.

Є й такі, хто ставиться до мого світогляду з інтересом і повагою, але не розділяє його. Це мої друзі з університету. А ось у стосунках з моїми родичами ця тема просто не озвучується, бо їхнє ставлення до мого вибору різко негативне.

А ще я фотографую, і хоча в цьому прямо немає стосунку до магії, ставлюся до цього дійства, наче до справжнього ритуалу.
Бути відьмою у сучасній Україні приємно і просто, бо існує багато доступних джерел, де можна знайти інформацію про магічні ритуали, рецепти і подібне. Кожен має можливість вибиратися на природу, якщо це необхідно для ритуалів.

Язичництво зараз доволі розповсюджене, і не складно потрапити на справжнє відьомське свято Колеса року (важливі свята, які відьми відзначають протягом року, – ред). Вони проводяться і в Києві, де можна зустріти однодумців і майбутніх друзів.

Магії я вчилася з книжок і порад інших чарівників. На жаль, на мітлі літати поки не навчилася, Гоґвортс не закінчувала (сміється, – ред).

Я не поклоняюся дияволу. Маю крихітний казан та сіру кицьку. Щодо того, що зазвичай асоціюється з відьмами, то одягаю чорні сукні і срібну пентаграму, святкую періоди нового і повного місяця і кожне свято Колеса року. Моє місце роботи – це просто чарівницька обитель, бо працюю адміністратором і тарологом в магазині практичної магії.

Марія "Тея", 32 роки
Луцьк, народилася в Одесі
Працює у сфері мистецтва та дизайну
Магія: "Відьма" Хранителька Днів

"Хранителька Днів" – це від одноіменної традиції високогірних майя. В цій культурі існує декілька календарів, один з яких священний. Шамани Хранителі Днів вивчають цей календар та проводять дивінації та обряди у відповідності з ним. У своїй практиці я використовую цей календар у синтезі з кількома місячними календарями та язичницькими традиціями близьких мені культур.

Для мене все почалося з рун у класі дев'ятому. Мені трапилася стаття у журналі, де йшлося про руни. Вони мене зацікавили настільки, що вирішила пошукати про них інформацію, причому, у науковій бібліотеці.

Руни – одночасно вчителі, друзі та можливість подивитися на будь-що в житті під іншим кутом. Для мене вони – найкращий інструмент для роботи з собою. А це єдине, на що ми можемо впливати для власного розвитку та покращення життя.

Найпоширеніший міф про магію, який спостерігаю на своєму шляху, це "магія все зробить за мене". Люди думають, що достатньо вимовити чарівне закляття, змішати "око дракона" та "хвіст жаби" чи заплатити комусь за щось подібне, то все одразу стане чудово. Але це не так – як у випадку з магією (не важливо якою, рунічною чи будь-якою іншою), так і в повсякденному житті.

Найчастіше магія – це можливості, а не чарівна паличка. Магія – це "Світ, допоможи мені", а не "Зроби все за мене".
Оточення до мого "фаху" ставиться спокійно або добре. У мене є друзі, які живуть подібним життям, є "колеги по ремеслу", є ті, кому допомагають мої прогнози. Ті, для кого моє світосприйняття не є близьким, можуть ніколи не дізнатися про "фах", хоча нічого навмисно не приховую. Ми просто живемо у паралельних "світах", і це цілком нормально.

Я навчалася у бібліотеках (реальних та віртуальних), на власному досвіді, у людей, що траплялися на моєму життєвому шляху та на практиці. Останнім не можна нехтувати в жодному випадку. Практика – це найглибша криниця, де можна знайти набагато більше, ніж у книжках. Проте не можна забувати про обачність та здоровий глузд.

Наскільки такий стиль життя допомагає чи заважає? Можу сказати одне – так цікавіше (у всіх значеннях цього слова). Моя освіта – юридична, а на практиці зараз маю більше справ зі сферою мистецтва (картини, художня фотографія) та дизайну.

Я вірю у сили Природи, у Богів, що у них вірять різні народи, та у сили, що лежать в основі нашого світу та його законів. А щодо поклоніння відьом дияволу – звісно, ні. Це ще один величезний міф. Але казан є, ми у ньому готуємо бограч, коли їдемо до лісу великою компанією. А кіт білий - його привезла мені сестра. От мітли немає, то біда!

У мене можна побачити 5 "букетів" лікарських трав, що висять на просушці перед вікном. Не знаю, що при цьому думають перехожі, але друзі мій "лісовий чай" весь час просять заварити чи взяти з собою.
Вікторія Гусарова, 23 роки
Чернівці
Займається порятунком птахів
Магія: Жриця культу Матері-Землі

У дитинстві я говорила з тваринами, розуміла енергію рослин, відчувала величезну первозданну силу Природи довкола. Зараз я спеціалізуюсь на енергіях каменю, займаюся лікарськими травами, виготовляю свічки та іноді консультую на картах Таро.

А ще у мене є не менш чарівне заняття – це порятунок диких птахів, які потрапили в біду через різні обставини. Зараз у мене вдома живуть птахи, яких я врятувала, проте які вже не зможуть повернутися на волю – це голуб і дві плиски.

Оточення завжди з інтересом стежить за моїми заняттями. Близькі завжди підтримували мене у Ремеслі, а чоловік із задоволенням допомагає мені збирати лікарські трави.
У багатьох людей при слові "відьма" уява малює страшну жінку з чорним котом на руках, яка поклоняється дияволу і варить отруйне зілля в своєму казані. Все це дурні стереотипи, не інакше. Насправді відьми – це ті, хто відають про матінку нашу Природу і всі її таїнства.

У переважної більшості таких, як я, є вдома тварини, в тому числі, і чорні коти, адже все живе – єдине, і ми прагнемо бути ближче один до одного. Казан, я думаю у багатьох відьом є, адже, де ж нам тоді варити цілюще зілля і чарівні свічки?

Зараз, у ХХІ столітті, все ж таки набагато простіше відкрито бути відьмою, ніж будь-коли (думаю, що всі пам'ятають гоніння відьом у Середньовіччі).

Я самостійно опанувала Ремесло, відкрила чимало нового за допомогою різних книжок і практики, наприклад, спілкування з деревами і каменями, створювала різні ритуали і рецепти. Навіть зараз, маючи досить великий досвід, продовжую вчитися і відкривати для себе щось нове.
Софія (33 роки) і Ярослав (28 років)
Львів
Мають магічний магазин
Магія: алхімія

Ще від раннього дитинства був потяг до природного, чарівного, таємничого і тонкого світу. Пам'ятаю, коли була маленькою, мала книжечку, на одній з її сторінок був зображений великий казан, у якому кипіло якесь таємниче зілля, навколо звисали пучки лікарських трав, а старенький алхімік чаклував щось над своїми чудернацькими колбами. Тоді навіть уявити не могла, що ця чудова дитяча фантазія стане реальністю у моєму житті через багато років.

Ми з чоловіком присвятили своє життя шляху істини і знань, за нашими плечима 18 років практичної роботи та вивчення різних напрямів магії, алхімії й окультизму. Я переважно дотримуюсь старої європейської магічної традиції, а чоловік – герметичної традиції. Ці два різні за методами та одинакові за суттю підходи ми об'єднали у спільному проекті Antiquis Mixturis.

Один із продуктів нашого проекту – це мазі. Вони поєднання алхімії та корисних властивостей лікарських трав, рослинних та ефірних олій. Поєднані у певній композиції, компоненти доповнюють і підсилюють один одного. Всі мазі ми виготовляємо тільки з натуральних інгредієнтів, які в основному самі заготовляємо.
"З чим ми контактуємо, тим і стаємо", – так каже давня мудрість. Мазі – це не панацея, не філософський камінь, а лише ключ до численних брам підсвідомості і сфери почуттів. Вони не змінять вас, але допоможуть вам змінити все самим. Більшість цих рецептів беруть свій початок у давньому Єгипті, Греції, у кельтських і слов'янських землях.

До того, що ми робимо, оточення ставиться позитивно – і ті, хто практикують магічні вчення, і представники традиційних релігій. До того ж, наш проект призначений для всіх людей, незалежно від віросповідання, національності, мови тощо.

В Україні зараз багатьом важко і не тільки відьмам, живемо у такий кризовий перехідний час змін. Треба починати з себе і кожному щось позитивне робити для того, щоб все стало краще.

Ось, наприклад, можна перейняти чудовий іноземний досвід: у США вікка є однією із визнаних релігій, там і свята офіційно можна святкувати, і місця для проведення обрядів офіційно є, і вивчати у навчальних закладах ви може ту релігію, яку сповідуєте, а не ту, яку нав'язує суспільство.
Де вчились? Багато читали! Якогось конкретного вчителя чи бабусі-прабабусі, яка б передала свій досвід і практики, не було. Тому йшли цим шляхом самотужки, вивчали системні роботи відомих і авторитетних езотеричних практиків та алхіміків, і, звісно, випробовували все на практиці.

Ми віримо у Творця. Хоча в обрядах звертаємось до різних Старих Божеств, до Богині Місяця і до Бога Сонця, бо вони посередники між нами – людьми і Великою Силою Всесвіту. Все таки у нас з Божествами один Творець, єдине Джерело, що нас породило.

Є у нас і казан, і мітла, і карти Таро, і ще багато всіляких магічних речей. Вони додають домівці особливу таємничу, затишну і магічну атмосферу, а ще використовуються у різних практиках як традиційні елементи обрядів. Котик теж є, щоправда, не чорний і незлий.
Дарія Мартіна, 32 роки
Запоріжжя
Копірайтер, модель, декораторка
Магія: природна відьма і відьмомама

Мене бабуся вчила розрізняти "знаки світу" та тлумачити сни. Ми з нею разом ворожили на різні свята та просто так. У 15 років я отримала від неї у подарунок мої перші карти Таро. І пішло-поїхало: ще в школі почула про вікку і зрозуміла, що це – моє.

Моя специфікація – це зелена магія та ворожіння на Таро, оракулах і рунах. Я не обмежую себе дотриманням чітких магічних правил, крім одного – "роби, що завгодно, аби не шкоду, та пам'ятай, що все повернеться до тебе втричі більшим". Я обрала для себе відьомський шлях, тому що завжди відчувала, що можу зробити щось більше для інших та себе. У кожному з нас є частка Бога та Богині – головне її розгледіти.

Дехто вважає, що я поклоняюся дияволу, бо ж на шиї в мене срібна пентаграма (до речі, це – захисний символ), чи приношу жертви (жертви є, але у вигляді фруктів, хліба та молока). А ще іноді бояться розчісувати волосся моїм гребінцем, а що, як вкраду волосся і зроблю любовне зілля. Все це іноді смішно, а іноді сумно.
Моя родина та друзі ставляться до мого заняття цілком позитивно, іноді просять допомоги, іноді навчити. Але зі старшим поколінням були сварки щодо їхнього бажання хрестити мою дочку. Традиції, кажуть… Але в нашій родині тепер нові традиції: природні духи - добрі охоронці та захисники дітей. Але звичайно кожен обирає те, що йому ближче.

Відьмою бути неважко – важко знайти себе та зрозуміти чи це твоє покликання, чи лише стильний образ. Дуже багато людей, які сприймають світ через християнську мораль, навіть не замислюються, що їхня релігія має стародавнє язичницьке коріння.

Засилля традиційно християнських вірувань в освітніх установах теж не дуже надихає… Сподіваюсь, що незабаром суспільство стане більш толерантним та слово "відьма" не буде асоціюватися лише з дияволом та оргіями.
Відьма, як на мене, вчиться все життя – книжки, практика, емоції та інтуіція. Коли Місяць зростає, то на серці спокійно, а коли повня, то щось таки трапляється. Навколо тебе цілий світ, і вчитися бачити та розрізняти маленькі підказки духів та богів можна безкінечно! Бабуся навчила мене, що магія існує навколо нас – треба лишень підняти очі.

Дияволу я не поклоняюсь, бо я в нього просто не вірю. У мене є казан (це символ Богині-Матері) для того, щоб палити там фіміами, трави та свічки, а іноді варити зілля чи борщі. Я ще й кухонна відьма. І ви навіть не уявляєте, як легко причарувати шоколадним тістечком з корицею. Найголовніше – це добрий шоколад та трішечки магії в долонях.

А якщо серйозно, то будь-що навколо вас може бути використане задля магії. Також є деякі особливі речі, якими користуюсь під час ритуалів, наприклад, мітла, нею дуже гарно вимітати негатив з хати. Котів, на жаль, не маю, бо у мене на них алергія. Маю лише рудого равлика.
Інна Бикова, 27 років
Київ
Менеджер в логістичній компанії

Магія: травниця
У дитинстві бабуся мене посвятила у світ легенд та повір'їв, приказок. Розшифрування сну та "шептання підляку" було чимось майже таким же буденним, як зварити борщ чи піти в магазин за продуктами. Спершу соромилася такого свого інтересу, а потім змирилася і зрозуміла, що це навіть є моєю перевагою.

Я травниця, а ще вивчаю традиції та передаю їх далі. Захоплююся традиційним українським співом, рукоділлям, звичаями. Проводжу жіночі тренінги, навчаю дівчат розкривати себе та поєднуватися із своїм корінням через голос та традиційне рукоділля.

Також ми разом із чоловіком створили метафоричні карти із рослинами, які символізують різні сфери життя та які здавна шанувалися українцями.
Деякі люди вважають, що маги – божевільні, нереалізовані люди, котрим не місце у сучасному соціумі. Проте у мене все гармонійно, я щаслива, що магія є в моєму житті.

У мене є два образи. Перший – перекладач та менеджер у логістичній компанії. А другий – серед подруг та учениць і на сторінках у соцмережах. Там уже сміливо пишу про магічні чаї та свічки, поширюю відео зі співочих занять чи експедицій. Тому колег серед друзів у соцмережах намагаються не мати.

Бути відьмою у сучасній Україні не важко, а приємно. Жінка має бути трішки загадковою, адже не обов'язково усім знати, що мої прикраси – це не просто прикраси, або що навіть на роботу ходжу із колодою карт, бо іноді потрібно терміново отримати підказку.
Мої головні учителі – це моя бабця і мій чоловік. Мій світогляд не запхнеш у рамки якоїсь релігії. У мене вдома є божничок, де стоять ікони, ляльки-мотанки. Є там і освячені трави, і камені, і багато чого іншого.

Щодо традиційних міфів про відьомок, то вдома є навіть ступа, але більше для декору. Чорного кота немає. Але я люблю обійматися з деревами і ходити босоніж, спілкуватися із будівлями та рослинами. Я взагалі трошки дивна, але мені від того цікавіше живеться.
Марія Проценко, 32 роки
Дніпро
Любляча дружина і матір маленької доньки

Магія: вікканка
На шлях Ремесла я стала близько 13 років тому. У старшій школі почалися перші спроби чарувати, а вже з першого курсу університету я почала серйозніше ставитися до цього заняття.

Щодо віри у диявола, то він персонаж християнських міфів, а я до християнства стосунку не маю. Я вірю в сили природи. Але "вірю" – це взагалі не зовсім правильне слово, я "відаю". Мене можна назвати природною відьмою. Я працюю зі стихіями, травами, оліями тощо – з усім, що нам дає природа. Також я працюю із Таро.

Я не приховую, але й не афішую свого способу життя. Оскільки цим шляхом іду вже дуже давно, то близькі люди, звичайно, в курсі. Від сторонніх людей негативу я не відчувала, було більш нейтральне ставлення. Поки в очі ніхто засуджує.

Зі своїм стилем життя я жодних труднощів загалом не відчуваю. Хіба іноді тільки прикро, що багато хороших тематичних книжок у нас не публікують і важко знайти цікаву атрибутику (хоча цілком реально).
Як не дивно, у мене дійсно є чорна кішка і казан. Причому останніх кілька – ті, які використовуються задля ритуалів (як символ переродження, для спалювання трав тощо), і є ще керамічний казанок, в якому готую.

Також я "відьмомама". Проводити ритуал за участю маленької дитини (до року, – ред.) досить важко, але і дуже цікаво. Оскільки потрібно зосереджуватися не тільки на веденні ритуалу, а й на самій дитині, щоб їй було комфортно.

На святкуванні Мабону (осіннього рівнодення) я проходила практику рівноваги разом з донькою на руках. Спочатку передбачалося, що потрібно стояти поперемінно на одній нозі із заплющеними очима, тримати баланс і ще вимовляти ритуальний текст. І я тримала маленьку на руках, стоячи я на одній нозі – це були незабутні відчуття!
Катерина Даценко, 28 років
Хмельницький
Артистка балету

Магія: язичниця
Мені було років 14, я захоплювалася готичною субкультурою, вампірами, відьмами й усім містичним і наштовхнулася в якомусь журналі на статтю про вікканську відьму. Все написане мене настільки зачарувало, що я стала шукати матеріал на цю тему. Так і почалася моя подорож у вікканство.

Мої ритуали не проводяться згідно з написаними у книжках інструкціями. Це більше схоже на медитації, афірмації, образи в уяві, налаштування на результат у вигляді мрій. Намагаюсь гармонізувати в собі вияви усіх стихій, відчувати ритми природи.

Я не зараховую себе суто до вікканства. Мені більше подобається брати для себе необхідне з різних течій та вірувань. Я обрала собі такий шлях, бо шукаю у всьому те, що найбільше наближає до природи.
Маю мітлу як подарунок від подруги на день народження, яка постійно мило називає мене "відьмочкою". Маю і чорну кішечку ( і вона поводиться так, наче людина), а гостроверхі капелюхи просто колекціоную, як і іграшкові фігурки у вигляді Баби-Яги.

Звичайно, що релігійні фанатики намагаються час від часу вивести на "шлях істинний" і врятувати мою душу. Але я намагаюсь обмежувати спілкування з людьми, які неадекватно реагують на мої релігійні погляди. Хоча в моєму оточенні є навіть католицька черниця і вона знає, що я язичниця. Ми з нею говоримо про одне і те ж, просто кожна називає ці речі своїми іменами, і я дуже тішуся від нашого спілкування.

А також з часом з'являється все більше "своїх" людей, у яких також життя сповнене магії. Щодо батьків, то вони теж знають про Ремесло. Але батько в мене атеїст, а мама вірить у щось, але не знає , у що саме. Тому вона більше дослухається до мене.
Чи важко бути відьмою в сучасній Україні? Скажу одне: якщо бути лояльною до інших течій та не нав'язувати свою думку, а пояснювати її з позиції добра і любові, то всі інші також будуть до тебе лояльними.

Мій стиль життя не тільки не заважає мені, а й допомагає, бо це стало філософією життя.

У світському житті я артистка балету. Для мене танець – це теж ритуал. Я танцюю ще з дитинства, і з приходом магії в моє життя почала ставитись до танцю зовсім інакше. Якщо раніше це було більше спортом, то тепер це дійсно магічний ритуал та енергообмін.
Альона Райда, 38 років
Київ
Художниця

Магія: чарівниця
Я художниця-чарівниця. З одного боку, я професійний художник з двома освітами. Проте малюю магічні речі – оракули, руни, богів, енергії.

Я вірю, що у Бога немає релігії. Вірю, що ми оточені вібраціями, які можливо "зчитувати", енергіями, з якими можна навчитись взаємодіяти.

Самоосвіта й подорожі – це те, що сформувало мій образ. Я багато років вивчаю символіку та світогляд наших предків слов'ян. Симпатизую вікканству, захоплююсь відродженням слов'янських традицій.
Оточення дуже добре ставиться до того, що я роблю. Чоловік з дочкою мною пишаються й у всьому підтримують. Стиль життя художниці-чарівниці мені тільки допомагає. Відьмочкою мені бути легко.

Я люблю робити вівтарі вдома, приношу "треби" духам на природі. Але я певна, що рушійна сила мага – не предмети та ритуали, а передусім намір і особиста Сила.
Марія Коновалова, 28 років
Харків
Майстер з виготовлення прикрас
Магія: вікканка
Мені з дитинства подобалося все, що пов'язане з магією. Але всі дорослі казали, що це погано і "не лізь у це". Та цю цікавість неможливо було заглушити повністю. Я займаюся виготовленням прикрас й одного разу мені зробили замовлення магічної атрибутики. Відтоді я відкрила для себе вікканство і поринула туди з головою.

Найбільш мені цікава магія природи – рослини, камені, магія свічок. З цими інструментами дуже приємно працювати.

Родина вже звикла, друзі взагалі не сприймають мене інакше, ніж відьмочкою. Нині нам дуже пощастило, що більшість ставиться до цього нормально, хоча іноді трапляються люди, які жахаються, бо їм здається, що я приношу криваві жертви.
Я закінчила університет за фахом "психологія", але за ним не працювала, хоча моя освіта допомагає мені у відьомстві. Щодо магічної освіти, то чимало інформації дізналася в Інтернеті, брала участь в онлайн-семінарах, відвідувала практики у реальному часі. Також багато інформації отримала з книжок.

Мій стиль життя мені дуже допомагає. З того часу, як я відкрила для себе чаклунство, мій світогляд змінився, я почала швидше досягати поставленої мети і стала щасливішою.
Я не поклоняюсь дияволу. Вірю у матір всього сутнього, матір Природи – Богиню, яка виявляє себе у кожній жінці, якщо ми їй дозволяємо, а це ой як не просто у сучасному світі.

Чорний кіт в мене є, я з дитинства їх обожнюю. Мідний антикварний казан мені подарували друзі на день народження. А полички заставлені скляночками з травами. Є багато різних амулетів, оберегів. А мітлу я використовую не як транспортний засіб, а як інструмент для астрального очищення приміщення.

Понад усе я полюбляю природні матеріали – трави, квіти, камені, тому саме з них роблю свої магічні прикраси та амулети, заряджаючи їх на кохання, достаток, успіх, захист тощо.
Олена Кузьмич, 30 років
Луцьк
Журналістка і децентралізатор
Магія: вікканська жриця і майстер Таро

З дитинства мені подобалися міфи і казки про чарівниць, астрологія та містичні системи. А в підлітковому віці довго шукала слово, яке б позначало мою віру у вищі сили. Так я, навіть не усвідомлючи цього, стала вікканкою. Слово для опису релігій знайшлося пізніше.

Я вікканська жриця – це роль, яка за своїми функціями схожа на роботу священика. Моя мета – домагати лікувати людські душі та пояснювати, що таке вікканство.

Моя сфера знань – це читання карт Таро. Так-так, саме читання, а не ворожіння чи "гадання". Таро – це універсальна система, яка описує певні ситуації у житті людини, яка дозволяє трішки зазирнути за завісу майбутнього чи проаналізувати минулі вчинки.

Щоправда, приходячи до мене за порадою, люди часто забувають, що усі відповіді на наші запитання вже всередині нас, але ми часто боїмося почути їх або чекаємо, щоб хтось збоку "вичавив гнійник", який ми любовно леліємо в душі.
Таро – це не магія, це щось середнє між міфологією, архетипами, математикою. На жаль, люди дуже часто плутають Таро та яснобачення, а іноді влаштовують мені "тестування", фактично нічого не розповідаючи про таке тестування, але я його успішно проходжу.

Іноді людям, які зі мною не знайомі, важко повірити, що можна суміщати життя вікканської жриці, майстра Таро, журналістки і децентралізатора. Але в цьому житті все можливо, достатньо лишень захотіти.

Бути відьмочкою у сучасній Україні зовсім неважко, якщо поступово і вдумливо пояснювати людям, які тебе оточують, колегам і друзям свої життєві принципи та вірування.

Я вірю у Триєдину Богиню і в Рогатого Бога, в Абсолют, який створив все суще, в стихії та сили природи. Я не поклоняюсь дияволу, хоча у мене є казан і дві кицьки-розбишаки, одна із них – традиційного чорного кольору.
Анна Іванова, 27 років
Село Щасливе, Київська область
Травниця
Магія: природна зелена відьма

Все моє життя – це магія, а магія – то моє життя. Бо немає в моєму житті розділу між чарівним та буденним - все дуже сильно з'єднане і одне перетікає в інше. З дитинства була цікавість до всього чарівного: і не я прийшла до магії, а магія сама прийшла до мене.

Практикую природну магію, відчуваю зв'язок із Землею, Природою, Всесвітом. У моєму житті все відбувається в єдиності з циклами місяця та Колеса Року. Помічниками в Ремеслі та житті для мене є сили природи.

Близькі знають про моє Ремесло і не ставляться до цього, як до чогось негативного. Чимало людей з мого оточення або самі практикують, або ставляться з цікавістю чи повагою до магії. Інші ж сприймають спокійно, якихось проблем чи конфліктів через Ремесло або магію у мене не виникає.
Я навчалась в КНУКіМ, за фахом "дизайн середовища", але за ним не працюю. Так вийшло, що моє Ремесло і творчість, то і є моя робота. Також читання Таро і виготовлення свічок – це моя робота нині.

Казан, чорний кіт та навіть мітла є в наявності. Це символи та інструменти. Насправді я не спеціально обирала чорного кота – він сам прибився і я його забрала до себе. А окрім нього, в мене ще чотири кицьки (щоправда, не чорні).
Аннет Кімбембе, 36 років
Харків
Майстер свічних справ
Магія: зелена (природна) відьма

Приблизно в 11 років у мене виникли запитання щодо особистого життя і я звернулася до жінки, яка зробила мені розкладання на картах Таро. Мені було цікаво, чому ця жінка так добре розуміє мої почуття, бо про них розповідала тільки подрузі. Ця жінка і стала моїм першим провідником, моїм вчителем, показала мені красу вікканської магії, сил природи – так і сталося моє занурення у ці енергії.

Далі був період атрибутики. Західний світ був наповнений і картами, й ароматичними паличками. Тоді в Україні нічого схожого не було, а до прекрасного хотілося доторкнутися, так і розпочалася моя історія зі свічками.

Свічка несе у собі заряд магії. Проте, якщо людина сама в собі не запалить внутрішню свічку, не відкриє внутрішні двері, то можна хоч сотню свічок поставити довкола себе, але нічого не відбудеться.

Виходячи з певної мети, ми підбираємо колір відповідної свічки, бо він несе у собі певну енергетику. І чим більше магічних інгредієнтів ми вкладемо в одне заклинання, тим гармонічніше і якісніше людина досягне своєї мети.
За ці 10 років у моїх рідних і близьких, можливо, були якісь думки про неконструктивність мого заняття, але зараз вони перейнялися цими чарами.

Дуже важко пояснити, у що я вірю. Давати цьому якусь конкретну назву – це применшувати цю силу. Я вірю у силу Всесвіту, силу Творця, силу Богині, бачу та відчуваю їх всередині себе, взаємодію із ними, відчуваю, як Сила діє через інших людей та ситуації.

У мене є мітла, казан, атам (магічний ритуальний ніж, – ред). Але я загалом за те, щоб творити чари взагалі оголеними, творити магію своїм внутрішнім станом.

Головний "університет" для відьом – це життя. Моїми вчителями були книжки, наприклад, Скотта Каннінгема (відомий вікканський письменник, – ред.), а у свічковій майстерності – це, безперечно, люди.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ВІДЬМА
Нинішні українські відьми не перетворюються на різних тварин, не відбирають молока у корів, їм немає сенсу насилати хвороби і різні нещастя. Теперішній образ відьми викривлений масовою культурою та представниками монотеїстичних релігій.

Сучасні українські відьми не вірять в Сатану. Мітла, яка стала символом відьомства, теж не стоїть в оселі кожної сучасної відьми. Відьми на мітлах не літають, бо мітла – це лише фалічний символ, із яким прихильники сил природи танцювали і виконували відповідні ритуали родючості, підстрибуючи, затискали мітли між ногами. Звісно, що таке дійство, яке виконували оголені жінки, справило неабияке враження на священиків. Так відьми почали "літати".

Сучасні українські відьми – ерудовані та успішні жінки, які живуть у гармонії із собою та природою, це так звані зелені відьми. Сучасні відьми просто називають себе язичниками і вірять у древніх богів. Сучасна відьма – це не бабця із бородавкою на носі. Дуже ймовірно, що це – молода приваблива дівчина, можливо, із татуюваннями, яка має чоловіка і кішок.

Жінки, які продають траву на базарах і лікують рослинами, теж сміливо можуть назватися відьмами, а ось якщо ви помішуєте на кухні страви за годинниковою стрілкою, вітаю, ви кухонна відьма. Навіть якщо ви спльовуєте через плече, ви теж трішки "відьма".
У переважної більшості з нас красується пентаграма, яку дехто вважає символом сатанізму, але це не так. Пентаграма має давню історію і в сучасному світі використовується як символ гармонії п'яти елементів і захисту.

Ритуал – це не обов'язково щось серйозне, що триває кілька годин, з латинськими закляттями і довгою підготовкою, незчисленною кількістю дій. Можна запалити одну свічку і своїми словами попросити в неї те, що вам потрібно. Але без ваших дій магія немає сили. Магія – це те, що під силу кожному. Достатньо просто впустити її в своє життя.
Автор: Олена Кузьмич
Дизайнер: Віталій Фоков
Оформлення: Ольга Скичко
Фотографії, використані у спецпроекті, були надані героїнями та Ольгою Уриною
Made on
Tilda